Любов Величко, директорка Черкаського обласного лялькового театру, розповідає, що вони нещодавно відновили театральну діяльність і дають вистави для діток, які приїхали із зони бойових дій на Черкащину.
Зауважимо, за словами очільника ОВА Ігоря Табурця, на постійне проживання в області залишилися понад 54 тисячі внутрішньо переміщених осіб. Значна частина з них - діти. Аби допомогти малечі адаптуватися, черкаські лялькарі вирішили безкоштовно проводити вистави.
Так, в одному з обласних санаторіїв вони показали виставу “Свинка, яку знають всі”.
Грати довелося у їдальні. Тому актори швидко розчистили собі “сцену” від зайвих столів і зробили для малечі імпровізований зал.
Прийшли діти дуже різного віку: хтось ще з мамою і не навчився плескати, хтось із другом бурхливо обговорював хід подій, однак їм було весело. До кінця вистави вони посміхалися на “всі 32”, аплодували та включалися у гру з акторами.
- Можу відверто сказати, що сьогодні діти сприймають вистави зовсім інакше, наче й тішаться, і посміхаються, але зовсім тихенько. Вони мали безтурботно сміятися з жартів, "зривати дах" від радості за лялькових героїв, а не сприймати дійство крізь спогади про війну. Цього ніколи не повинно було статися у цивілізованому світі. Боляче дивитися на сум у дитячих очах, - крізь сльози розповідає Любов Величко.
Черкаський ляльковий театр ЧОР відрізняється від багатьох в Україні. Тут аналізують інтереси дітей, аби показувати актуальні історії, які їх зацікавлять. Постійно оновлюють декорації та костюми. Їхні вистави користуються популярністю не лише в Україні, а й далеко за її межами.
Зараз театрали частково поринули у волонтерську роботу. Вони шиють для наших захисників спідню білизну, балаклави, подушки, простирадла. Шукають для цього тканини і активно співпрацюють із волонтерами. Окрім того, встигають готувати їжу для наших захисників.
- Я люблю свій театр та наших глядачів понад усе, віддала їм 19 років свого життя, - завершила Любов Величко.
