11 листопада 2011, 18:04
Наталія Горбенко, заслужений працівник промисловості України – людина дії. І це проявляється в усьому, що вона робить – як депутат обласної ради, голова постійної комісії з питань праці та соціального захисту населення облради, начальник регіонального Фонду державного майна України в Черкаській області.
Наталіє Арсентіївно, на останній сесії обласної ради ви порушили питання про ситуацію, яка склалася в будинках-інтернатах області. Невже стан справ у них дійсно настільки критичний?
– Я за останні місяці побувала в будинках-інтернатах, де проживають старі, одинокі, хворі люди. І те, що побачила в багатьох з них, мене вразило. Так, в області діє комплексна програма «Турбота», і коли її читаєш, то ніби все ідеально. Згадано в ній і піклування про інвалідів, і допомогу людям похилого віку, опіку над ветеранами, організацію соціальної реабілітації тощо. В дійсності ж усе виглядає далеко не кращим чином, передусім, через прорахунки, які були відначально закладені в саму програму. Саме вони стали причиною того, що в цьому році інтернатні установи трохи не опинилися на межі харчової катастрофи, бо не мали коштів на закупівлю картоплі. Проблему, безумовно, було знято – завдяки оперативному реагуванню Головного управління праці та соціального захисту населення, Головному фінансовому управлінню облдержадміністрації і тому, що на сесії облради були прийняті зміни до бюджету 2011-го року, якими й передбачено кошти для придбання основного продукту харчування. Але ж цієї напруженої ситуації могло б і не бути, якби своєчасно були прийняті відповідні рішення, і не з точки зору кабінетних міркувань, а відповідно до реалій життя. Йдеться, насамперед, про те, що забезпечення продуктами харчування мешканців інтернатів, було в основному покладено на підсобні господарства цих соціальних установ. Так, у них є невеликі сільськогосподарські угіддя, здебільшого не такі вже й великі. Але про яку продуктивність цих земельних ділянок може йти мова, коли інтернати фінансово неспроможні придбати для них мінеральні добрива і засоби захисту рослин. Члени комісії з питань праці та соціального захисту населення облради провели в цьому році ретельний огляд усіх 14-ти інтернатних установ області. Подивилися кожний закуток житлових корпусів, кухонь, погребів, поспілкувалися з працівниками щодо забезпечення потреб інтернатів та їх фінансування. І я щиро вдячна за проведену роботу своїм колегам – депутатам обласної ради Івану Гретченку, Юрію Сегеді, Івану Синенку, Володимиру Балабі, Володимиру Вовченку.
От тільки результати цих перевірок не втішають. Так, за місяць до початку цьогорічного опалювального сезону виявилося, що у Мокрокалигірському інтернаті потрібна термінова заміна котла. Кошторис на його заміну зробили ще у 2008-му році, на що, до речі, витратили немалі гроші. А далі все зупинилося: нема фінансування – нема й роботи. Кошти ж, закладені в обласний бюджет на 2011-й рік лише частково вирішують проблему з опаленням цього закладу. А там, між іншим, є ще й серйозні проблеми з покрівлею. Не краща ситуація з теплопостачанням й у Гельмязівському, Ротмистрівському та Малостаросільському будинках-інтернатах.
– Те, що старість – не радість, мешканці інтернатів знають дуже добре.
– На жаль. У цих соціально-медичних установах області на повному державному утриманні перебуває сьогодні близько 2,3 тисяч громадян похилого віку та інвалідів. У звіті про хід виконання комплексної програми «Турбота» записано, що для цих людей «створено належні умови проживання та соцально-медичного обслуговування». Щодо умов проживання, то працівники інтернатів, дійсно, роблять усе можливе для їх належного забезпечення, в тому числі, і поточні ремонти проводять. А от яким є в дійсності медичне обслуговування, говорить хоча б те, що на лікування однієї людини, яка перебуває в цій установі виділяється щодня лише …14 копійок. І це при тому, що в тих же психоневрологічних інтернатах перебувають люди, які потребують систематичного лікування психотропними, дороговартісними препаратами. Проблем, як бачимо, немало. І вони вимагають обов’язкового і нагального вирішення, бо від цього залежить життя і здоров’я людей, на долі яких й так випало немало випробувань.
Досить серйозного реформування потребує діяльність територіальних центрів. Усе ще немало питань і з путівками для інвалідів, які оздоровлення на морі можуть чекати роками, а замість цього їм, врешті-решт, пропонують компенсацію близько 160 гривень, хоча вартість такої путівки становить понад одну тисячу гривень. Безумовно, для вирішення більшості з цих проблем потрібні державні рішення. Але й на рівні області кожна управлінська структура повинна дбати про соціальну підтримку найменш захищених верств населення. Бо тільки спільно – громадою – ми зможемо допомогти людям, які потребують безперестанної уваги.
Наталія Віргуш «Черкащина регіональна», № 42, 11 листопада 2011 року
Наталіє Арсентіївно, на останній сесії обласної ради ви порушили питання про ситуацію, яка склалася в будинках-інтернатах області. Невже стан справ у них дійсно настільки критичний?
– Я за останні місяці побувала в будинках-інтернатах, де проживають старі, одинокі, хворі люди. І те, що побачила в багатьох з них, мене вразило. Так, в області діє комплексна програма «Турбота», і коли її читаєш, то ніби все ідеально. Згадано в ній і піклування про інвалідів, і допомогу людям похилого віку, опіку над ветеранами, організацію соціальної реабілітації тощо. В дійсності ж усе виглядає далеко не кращим чином, передусім, через прорахунки, які були відначально закладені в саму програму. Саме вони стали причиною того, що в цьому році інтернатні установи трохи не опинилися на межі харчової катастрофи, бо не мали коштів на закупівлю картоплі. Проблему, безумовно, було знято – завдяки оперативному реагуванню Головного управління праці та соціального захисту населення, Головному фінансовому управлінню облдержадміністрації і тому, що на сесії облради були прийняті зміни до бюджету 2011-го року, якими й передбачено кошти для придбання основного продукту харчування. Але ж цієї напруженої ситуації могло б і не бути, якби своєчасно були прийняті відповідні рішення, і не з точки зору кабінетних міркувань, а відповідно до реалій життя. Йдеться, насамперед, про те, що забезпечення продуктами харчування мешканців інтернатів, було в основному покладено на підсобні господарства цих соціальних установ. Так, у них є невеликі сільськогосподарські угіддя, здебільшого не такі вже й великі. Але про яку продуктивність цих земельних ділянок може йти мова, коли інтернати фінансово неспроможні придбати для них мінеральні добрива і засоби захисту рослин. Члени комісії з питань праці та соціального захисту населення облради провели в цьому році ретельний огляд усіх 14-ти інтернатних установ області. Подивилися кожний закуток житлових корпусів, кухонь, погребів, поспілкувалися з працівниками щодо забезпечення потреб інтернатів та їх фінансування. І я щиро вдячна за проведену роботу своїм колегам – депутатам обласної ради Івану Гретченку, Юрію Сегеді, Івану Синенку, Володимиру Балабі, Володимиру Вовченку.
От тільки результати цих перевірок не втішають. Так, за місяць до початку цьогорічного опалювального сезону виявилося, що у Мокрокалигірському інтернаті потрібна термінова заміна котла. Кошторис на його заміну зробили ще у 2008-му році, на що, до речі, витратили немалі гроші. А далі все зупинилося: нема фінансування – нема й роботи. Кошти ж, закладені в обласний бюджет на 2011-й рік лише частково вирішують проблему з опаленням цього закладу. А там, між іншим, є ще й серйозні проблеми з покрівлею. Не краща ситуація з теплопостачанням й у Гельмязівському, Ротмистрівському та Малостаросільському будинках-інтернатах.
– Те, що старість – не радість, мешканці інтернатів знають дуже добре.
– На жаль. У цих соціально-медичних установах області на повному державному утриманні перебуває сьогодні близько 2,3 тисяч громадян похилого віку та інвалідів. У звіті про хід виконання комплексної програми «Турбота» записано, що для цих людей «створено належні умови проживання та соцально-медичного обслуговування». Щодо умов проживання, то працівники інтернатів, дійсно, роблять усе можливе для їх належного забезпечення, в тому числі, і поточні ремонти проводять. А от яким є в дійсності медичне обслуговування, говорить хоча б те, що на лікування однієї людини, яка перебуває в цій установі виділяється щодня лише …14 копійок. І це при тому, що в тих же психоневрологічних інтернатах перебувають люди, які потребують систематичного лікування психотропними, дороговартісними препаратами. Проблем, як бачимо, немало. І вони вимагають обов’язкового і нагального вирішення, бо від цього залежить життя і здоров’я людей, на долі яких й так випало немало випробувань.
Досить серйозного реформування потребує діяльність територіальних центрів. Усе ще немало питань і з путівками для інвалідів, які оздоровлення на морі можуть чекати роками, а замість цього їм, врешті-решт, пропонують компенсацію близько 160 гривень, хоча вартість такої путівки становить понад одну тисячу гривень. Безумовно, для вирішення більшості з цих проблем потрібні державні рішення. Але й на рівні області кожна управлінська структура повинна дбати про соціальну підтримку найменш захищених верств населення. Бо тільки спільно – громадою – ми зможемо допомогти людям, які потребують безперестанної уваги.
Наталія Віргуш «Черкащина регіональна», № 42, 11 листопада 2011 року