20 вересня 2011, 18:53
Нещодавно делегація Черкащини відвідала Литву. Своїми враженнями про поїздку редакція попросила поділитися голову обласної ради Валерія Черняка, який разом із першим заступником голови обласної державної адміністрації Сергієм Рябцевим очолювали делегацію.
– З якою метою організовувалася поїздка?
– Це була офіційна поїздка на запрошення Посла України в Литві Валерія Тимофійовича Жовтенка, нашого земляка, який колись працював у обласній державній адміністрації начальником управління зовнішніх зв’язків. Він організував заходи до 20-річчя Незалежності та 20-річчя встановлення дипломатичних зв’язків між Україною та Литвою.
Заходи відбувалися в посольстві нашої держави в Литовській Республіці. У них узяло участь майже все керівництво Литви. На зустріч прийшло більше трьохсот осіб.
Спочатку виступив наш посол, який розповів про досягнення України за роки незалежності. Потім надали слово мені.
Я передав щирі вітання голови обласної державної адміністрації Сергія Борисовича Тулуба і разом із Сергієм Віталійовичем Рябцевим, як пам\'ять про зустріч, вручили послу справжній витвір мистецтва – вишитий майстринями Черкащини рушник.
Далі зупинився на тому, що зроблено в області, зокрема підкреслив, що за 500 днів роботи нової влади відкрито більше 300 нових об’єктів. Отже, ми почали активно працювати, тож є позитивні зрушення і в Україні, і в регіонах. Це було сприйнято з розумінням.
Акцентував увагу й на тому, що маємо співпрацю з литовськими бізнесменами, які сьогодні працюють в «Украгро», є їхні інвестиції у Жашківському районі. Запросив до подальшої активної співпраці й керівництво, і підприємців, які були присутні на зустрічі.
– А потім було спілкування в неофіційній обстановці?
– Так. До мене й Сергія Віталійовича підходило чимало підприємців, які хочуть співпрацювати з Черкаським краєм. Насамперед, їх цікавлять транспортні перевезення через територію Черкаської області, а також лісопереробна галузь, харчова й багато чого іншого.
– Програма перебування делегації в Литві заходами в посольстві не обмежилася?
– Наступного дня ми поїхали в Шауляйський регіон, де нас зустрів голова ради мерів. У регіоні сім районів і в кожному є мер, на якого як представника місцевого самоврядування покладені всі владні повноваження.
Але є й рада, яку чотири роки, на громадських засадах, очолює один із мерів. У Шауляї також відбулася зустріч із представниками місцевих громад за участю преси та телебачення, на якій сторони говорили про свої досягнення, успіхи й труднощі.
Ми запросили литовських друзів до активної співпраці, бо, незважаючи на те, що ще 2009 року було підписано угоду між Черкаською областю і Шауляйським регіоном, взаємовигідного співробітництва не було.
Разом дійшли спільної думки підписати нову угоду.
– Який її зміст?
– Є багато спільних питань, тому в угоді йдеться про співпрацю в аграрному секторі економіки, промисловості, туризмі, культурі. Литовці особливо зацікавлені в розвитку та обміні культурними зв’язками.
Угоду ще обов’язково проаналізуємо, аби вона допомогла активно працювати з нашими литовськими колегами. У них є чимало позитивного, є чого повчитися. Хоч, звісно, не обходиться й без проблем. Проте вони їх активно вирішують.
Не забуваймо також, що Литовська Республіка – член Європейського Союзу, там є контроль ринку, що дуже важливо для розвитку економіки, і такий досвід, безперечно, повчальний та актуальний і для нас.
– Чи відвідували Ви якісь установи, заклади?
– Побували в школі. До слова, в усіх школах, дитсадках, лікарнях уставлені євровікна. Як нам пояснили, це зроблено в рамках національної програми енергозбереження. Вони її розпочали якраз зі шкіл, лікарень, садків. До шкіл діток підвозять шкільними автобусами. Учні навчаються залежно від здібностей, інших особливостей. А в кінцевому підсумку особлива увага приділяється знанням. У них орієнтир європейський, шкільна освіта, повторюся, враховує індивідуальні здібності дітей і має кілька напрямків. Англійську там вивчають із першого класу, інші мови – з другого. У Литві взагалі дуже багато уваги приділяють вихованню підростаючого покоління. Коли спілкувалися з різними керівниками, вони акцентували увагу на тому, що їхні діти змалку мають якісь заняття: один – спортом, інший – танцями, той захоплюється музикою тощо. Позашкільне виховання дітей дуже активне. Жодна дитина не полишена сама на себе.
На жаль, я не зустрічав лікарів, але нам розповіли, що в Литві багато позитивного зроблено і для реформування охорони здоров’я.
Отже, у них є що взяти за взірець, є чого повчитися, але і в нас є багато позитивного. Думаю, що всі майбутні стосунки з литовськими колегами будуть взаємокорисними.
– Що ще запам’яталося від зустрічей на литовській землі?
– Вразила культура, організованість. Села надзвичайно чисті, охайні, скрізь багато квітів, доглянуті, прибрані тротуарні доріжки. Дороги в ідеальному стані. Коли країна стала незалежною, литовці розпочали саме з доріг – так нам розповіли.
На дорогах належний порядок, скрізь установлені камери спостережень, які фіксують порушення, зокрема перевищення швидкості. Але порушень майже не трапляється. На дорогах дуже висока культура. Водії не сигналять ні в населеному пункті, ні на трасі. Якщо іде людина, вони, як би не поспішали, обов’язково її пропустять.
– У якій атмосфері відбувалися зустрічі, враховуючи нашу спільну історичну долю в минулому – і в недалекому, і в часи середньовіччя?
— Я запитав посла про те, як ставляться литовці до України, і сам пересвідчився, що ставлення це надзвичайно добре. Українців дуже й дуже поважають.
Коли відвідували музей у Вільнюсі, то екскурсовод розповів, що литовці розпочали будувати свою державу ще в 13 столітті. Історично життя наших народів розвивалося паралельно й часто перепліталося. У 17 столітті Богданом Хмельницьким була проголошена перша Українська держава.
Як і в нас, так і в них, дуже живучі історичні традиції. Литовці шанують власну історію і є великими патріотами своєї Вітчизни.
Їхня країна невеличка, всього 3,5 мільйона людей. Але яка любов, який патріотизм у кожного литовця до своєї землі, країни!.. З ким не розмовляли, чули гордість за свою державу, свій народ.
І нам треба плекати святі почуття патріотизму, особливо серед молодшого покоління.
– Чи будуть поїздки в Литву на інших рівнях, наприклад, від наших міст, сіл?
– Ми домовилися будувати наші зв’язки на всіх рівнях, зокрема й районів. У цьому зацікавлені й наші литовські колеги.
Було б дуже добре, аби райони Черкащини подружилися з районами Шауляйського регіону. Щоб взаємовигідне співробітництво торкнулося різних сфер: сільського господарства, промисловості, освіти, охорони здоров’я, культури. Щоб між собою дружили громади наших міст і сіл.
Тоді розвиватимуться не лише економічні зв’язки, а й будуватимуться справжні людські стосунки.
Литовський досвід цікавий та повчальний, і взаємовигідна співпраця, міцна дружба наближатимуть і нас до Європи та її життєвих стандартів.
Юрій Осипенко, «Нова Доба», №76, 20 вересня 2011 року
– З якою метою організовувалася поїздка?
– Це була офіційна поїздка на запрошення Посла України в Литві Валерія Тимофійовича Жовтенка, нашого земляка, який колись працював у обласній державній адміністрації начальником управління зовнішніх зв’язків. Він організував заходи до 20-річчя Незалежності та 20-річчя встановлення дипломатичних зв’язків між Україною та Литвою.
Заходи відбувалися в посольстві нашої держави в Литовській Республіці. У них узяло участь майже все керівництво Литви. На зустріч прийшло більше трьохсот осіб.
Спочатку виступив наш посол, який розповів про досягнення України за роки незалежності. Потім надали слово мені.
Я передав щирі вітання голови обласної державної адміністрації Сергія Борисовича Тулуба і разом із Сергієм Віталійовичем Рябцевим, як пам\'ять про зустріч, вручили послу справжній витвір мистецтва – вишитий майстринями Черкащини рушник.
Далі зупинився на тому, що зроблено в області, зокрема підкреслив, що за 500 днів роботи нової влади відкрито більше 300 нових об’єктів. Отже, ми почали активно працювати, тож є позитивні зрушення і в Україні, і в регіонах. Це було сприйнято з розумінням.
Акцентував увагу й на тому, що маємо співпрацю з литовськими бізнесменами, які сьогодні працюють в «Украгро», є їхні інвестиції у Жашківському районі. Запросив до подальшої активної співпраці й керівництво, і підприємців, які були присутні на зустрічі.
– А потім було спілкування в неофіційній обстановці?
– Так. До мене й Сергія Віталійовича підходило чимало підприємців, які хочуть співпрацювати з Черкаським краєм. Насамперед, їх цікавлять транспортні перевезення через територію Черкаської області, а також лісопереробна галузь, харчова й багато чого іншого.
– Програма перебування делегації в Литві заходами в посольстві не обмежилася?
– Наступного дня ми поїхали в Шауляйський регіон, де нас зустрів голова ради мерів. У регіоні сім районів і в кожному є мер, на якого як представника місцевого самоврядування покладені всі владні повноваження.
Але є й рада, яку чотири роки, на громадських засадах, очолює один із мерів. У Шауляї також відбулася зустріч із представниками місцевих громад за участю преси та телебачення, на якій сторони говорили про свої досягнення, успіхи й труднощі.
Ми запросили литовських друзів до активної співпраці, бо, незважаючи на те, що ще 2009 року було підписано угоду між Черкаською областю і Шауляйським регіоном, взаємовигідного співробітництва не було.
Разом дійшли спільної думки підписати нову угоду.
– Який її зміст?
– Є багато спільних питань, тому в угоді йдеться про співпрацю в аграрному секторі економіки, промисловості, туризмі, культурі. Литовці особливо зацікавлені в розвитку та обміні культурними зв’язками.
Угоду ще обов’язково проаналізуємо, аби вона допомогла активно працювати з нашими литовськими колегами. У них є чимало позитивного, є чого повчитися. Хоч, звісно, не обходиться й без проблем. Проте вони їх активно вирішують.
Не забуваймо також, що Литовська Республіка – член Європейського Союзу, там є контроль ринку, що дуже важливо для розвитку економіки, і такий досвід, безперечно, повчальний та актуальний і для нас.
– Чи відвідували Ви якісь установи, заклади?
– Побували в школі. До слова, в усіх школах, дитсадках, лікарнях уставлені євровікна. Як нам пояснили, це зроблено в рамках національної програми енергозбереження. Вони її розпочали якраз зі шкіл, лікарень, садків. До шкіл діток підвозять шкільними автобусами. Учні навчаються залежно від здібностей, інших особливостей. А в кінцевому підсумку особлива увага приділяється знанням. У них орієнтир європейський, шкільна освіта, повторюся, враховує індивідуальні здібності дітей і має кілька напрямків. Англійську там вивчають із першого класу, інші мови – з другого. У Литві взагалі дуже багато уваги приділяють вихованню підростаючого покоління. Коли спілкувалися з різними керівниками, вони акцентували увагу на тому, що їхні діти змалку мають якісь заняття: один – спортом, інший – танцями, той захоплюється музикою тощо. Позашкільне виховання дітей дуже активне. Жодна дитина не полишена сама на себе.
На жаль, я не зустрічав лікарів, але нам розповіли, що в Литві багато позитивного зроблено і для реформування охорони здоров’я.
Отже, у них є що взяти за взірець, є чого повчитися, але і в нас є багато позитивного. Думаю, що всі майбутні стосунки з литовськими колегами будуть взаємокорисними.
– Що ще запам’яталося від зустрічей на литовській землі?
– Вразила культура, організованість. Села надзвичайно чисті, охайні, скрізь багато квітів, доглянуті, прибрані тротуарні доріжки. Дороги в ідеальному стані. Коли країна стала незалежною, литовці розпочали саме з доріг – так нам розповіли.
На дорогах належний порядок, скрізь установлені камери спостережень, які фіксують порушення, зокрема перевищення швидкості. Але порушень майже не трапляється. На дорогах дуже висока культура. Водії не сигналять ні в населеному пункті, ні на трасі. Якщо іде людина, вони, як би не поспішали, обов’язково її пропустять.
– У якій атмосфері відбувалися зустрічі, враховуючи нашу спільну історичну долю в минулому – і в недалекому, і в часи середньовіччя?
— Я запитав посла про те, як ставляться литовці до України, і сам пересвідчився, що ставлення це надзвичайно добре. Українців дуже й дуже поважають.
Коли відвідували музей у Вільнюсі, то екскурсовод розповів, що литовці розпочали будувати свою державу ще в 13 столітті. Історично життя наших народів розвивалося паралельно й часто перепліталося. У 17 столітті Богданом Хмельницьким була проголошена перша Українська держава.
Як і в нас, так і в них, дуже живучі історичні традиції. Литовці шанують власну історію і є великими патріотами своєї Вітчизни.
Їхня країна невеличка, всього 3,5 мільйона людей. Але яка любов, який патріотизм у кожного литовця до своєї землі, країни!.. З ким не розмовляли, чули гордість за свою державу, свій народ.
І нам треба плекати святі почуття патріотизму, особливо серед молодшого покоління.
– Чи будуть поїздки в Литву на інших рівнях, наприклад, від наших міст, сіл?
– Ми домовилися будувати наші зв’язки на всіх рівнях, зокрема й районів. У цьому зацікавлені й наші литовські колеги.
Було б дуже добре, аби райони Черкащини подружилися з районами Шауляйського регіону. Щоб взаємовигідне співробітництво торкнулося різних сфер: сільського господарства, промисловості, освіти, охорони здоров’я, культури. Щоб між собою дружили громади наших міст і сіл.
Тоді розвиватимуться не лише економічні зв’язки, а й будуватимуться справжні людські стосунки.
Литовський досвід цікавий та повчальний, і взаємовигідна співпраця, міцна дружба наближатимуть і нас до Європи та її життєвих стандартів.
Юрій Осипенко, «Нова Доба», №76, 20 вересня 2011 року