30 червня 2011, 18:46
Прибережна смуга Кременчуцького водосховища, що на території Черкаської області, простягається більш як на 570 кілометрів і має загальну площу понад 8 тисяч гектарів. Але, незважаючи на це, сьогодні тут немає жодного вільного клаптика землі. Всю територію прибережної смуги поділено на 388 земельних ділянок і роздано в оренду. При цьому близько 70 відсотків орендарів зухвало порушують умови оренди. Спеціальна комісія облдержадміністрації на власні очі бачила масу разючих невідповідностей. Там, де за документами мають бути сотні гектарів сінокосу, виросли цілі котеджні містечка. Де орендарі обіцяли облаштувати спортмайданчики та бази відпочинку — височіють фешенебельні вілли, обнесені двометровими парканами, що їх пильніше, ніж державний кордон, стережуть похмурі охоронці та злі собаки. І мало не скрізь паркани «прикрашають» вивіски «Приватна власність», а підходи до води заблоковано. Часто-густо місцеві жителі не мають змоги вийти до Дніпра. Такими нині є реалії і особливості черкасько-дніпровського пляжного відпочинку та користування прибережною смугою.
Жителі області давно знають, що у багатьох мальовничих куточках Черкащини простим смертним до Дніпра не під’їхати і не підійти. На шляхах до води, як гриби після дощу, повиростали багатоповерхові палаци, оточені двометровими парканами. І скрізь зачинені ворота, і охорона із собаками як телята завбільшки. Тим часом закон твердить, що будь-яке капітальне будівництво на прибережній смузі у зоні до 100 метрів від води суворо заборонене. Та хитромудрі орендарі, серед яких, до речі, немає жодного селянина, плювати хотіли на якісь там закони. Це й спонукало голову ОДА Сергія Тулуба створити спеціальну комісію, яка досконало вивчила ситуацію і розставила всі крапки над «і» відповідно до вимог чинного законодавства.
Рекордсменами у плані порушень виявились Черкаси, Черкаський та Золотоніський райони.
Про результати роботи комісії облдержадміністрації з перевірки дотримання вимог земельного та водного законодавства в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища розповів її голова, перший заступник голови обласної ради Анатолій РИБАК:
— Комісію загальною чисельністю 15 осіб створено за розпорядженням голови ОДА наприкінці березня цього року. До неї входять представники обласної влади, правоохоронних та контролюючих органів, які здійснюють нагляд за додержанням вимог чинного законодавства у сфері використання майна, земельних та водних ресурсів, природоохоронного законодавства, правил містобудування та архітектури. Керують її роботою голова і два заступники. В комісії працюють професіонали. Вони зразу виявляють допущені орендарем порушення. Вони бачать, де самі ж і недопрацювали. Крім того, ми виявили низку законодавчих «гачків», які недобросовісним орендарям дозволяють обходити вимоги закону. Тобто працює схема, за якою такі користувачі узаконюють незаконно збудовані капітальні споруди за допомогою судових рішень. Тепер думаємо над тим, як із цим злом боротись.
— Який результат роботи комісії ви вважаєте найважливішим?
— Упродовж майже трьох місяців роботи комісія створила унікальний документ, якого ще ніколи не було. Йдеться про абсолютно повну базу даних, де зафіксовано всі важливі моменти використання кожної земельної ділянки. Тобто там вказано хто, за яких обставин і за яким рішенням отримав у користування шматок дніпровського берега. Яка площа ділянки. Під розташування якого саме об’єкта її взято. І головне, як її нині використовує орендар. Подумайте тільки, щоб створити цей документ, всім членам комісії довелося забути про вихідні і відпочинок, і своїми двома ногами обійти всі 388 земельних ділянок, що розташовані на узбережжі Кременчуцького водосховища. А його протяжність на Черкащині сягає понад 570 кілометрів. Тепер ми маємо вичерпну інформацію про все, що там відбувається. Я дуже вдячний всім членам комісії та тим посадовим особам, які допомагали нам працювати.
— Які найхарактерніші порушення, що їх допустили орендарі?
— Порушень дуже багато. І вони стосуються земельного і водного кодексів, природоохоронного законодавства і правил містобудування. Наприклад, ситуація з водовідведенням. Практично жоден з маєтків не має нормальної каналізаційної системи, тож усі стоки власники домоволодінь скидають у Дніпро. Мабуть, зайве буде нагадувати про те, що дніпровську воду п’ють не тільки черкасці, а й жителі понад 70 міст України, які розташовані нижче за течією ріки. Та початковим порушенням є те, що всі без винятку маєтки, котеджі й палаци збудовані НЕЗАКОННО. Всі будують, як їм в голову встрелить. Не питають ні в кого і нічого. І це стосується як фізичних, так і юридичних осіб. Потрапляєш на такий об’єкт, дивишся — і чуб дибки стає.
Відповідно до чинного законодавства, у межах захисної смуги, ближче ніж за 100 метрів від води, будь-яке капітальне будівництво заборонене. А там, будь ласка, кількаповерхова «хатка» площею 700-800 квадратних метрів, будинок для гостей, будинок для прислуги, будинок для охорони, «царська» сауна, господарські будівлі і гаражі. Останні взагалі винесені на 30-40 метрів у воду. Та так, що туди не лише катером з Дніпра заїхати можна, а й підводним човном. До речі, із суходолу у «царські села» не пробитись. На заваді паркани, зачинені ворота і пильна охорона. Тож нам доводилось підходити тільки з води на човнах, і лише у супроводі правоохоронців (працівників прокуратури, водної міліції тощо).
— Сподіваюсь, охоронці в комісію не стріляли і собаками не травили?
— На щастя, ні. Бо ніхто не має права перешкоджати роботі комісії. Ми ж перевіряли не приватні володіння. Всупереч тому, що там часто можна бачити вивіски «Приватна власність», насправді то — власність обласної громади. І новоспечені «хазяї» та їхні посіпаки про це знають, а також усвідомлюють міру своєї відповідальності, у разі чого.
— А що тепер зі статусом дачі «Андреєва»?
— Є постанова Вищого Господарського суду на користь обласної ради. На днях на цей об’єкт завітають працівники Державної виконавчої служби, бо за рішенням суду орендарі втратили право на користування майном, і дача знову повертається в обласну комунальну власність, але орендарі не поспішають виконувати постанову суду.
— Країна повинна знати своїх героїв. Тож, повертаючись до теми незаконного капітального будівництва на березі Дніпра, можете назвати хоча б кількох злісних порушників?
— Погоджуюсь. Щоб перечислити всіх порушників, ніякої газети не вистачить. Бо з усіх орендарів лише 30 відсотків ще нічого не порушили, а решта 70 вже такого там наробили… Наприклад, фірма «Агрокаскад» у районі села Свидівок під культурно-оздоровчий центр взяла в оренду 4,6 гектара землі. Але замість тимчасових споруд там вже зведені об’єкти капітального будівництва. Дозволи не надавались.
Далі. ТОВ «Торговий дім «Славія» (Черкаси) отримало в оренду на 49 років близько 30 соток землі під центр тимчасового відпочинку. І там теж маємо капітальне будівництво, дозвіл на яке ніколи і ніким не надавався. Потім — фізична особа Ніна Кушнір взяла 12 соток дніпровського берега під сінокіс. Нині там зведено будинок. Дозвіл не надавався. ТОВ «Казахторгдім» отримав майже гектар під пляж. Однак замість пляжу збудовано дім, знову ж таки, без дозволу. І таких прикладів по Черкасах, Черкаському та Золотоніському районах сотні.
— Комісія виявила багато порушень. І що далі?
— А далі голова обласної державної адміністрації Сергій Тулуб, отримавши висновки комісії, які будуть зроблені вже найближчим часом, звернеться до правоохоронних органів. Словом, будемо вирішувати всі ці питання відповідно до чинного законодавства. Розумію, буде важко. Бо за кожним таким «питанням» стоять інтереси дуже не простих людей, прізвища яких поки не називаємо.
Володимир Лимаренко, «Черкаський край», №49, 30 червня 2011 року
Жителі області давно знають, що у багатьох мальовничих куточках Черкащини простим смертним до Дніпра не під’їхати і не підійти. На шляхах до води, як гриби після дощу, повиростали багатоповерхові палаци, оточені двометровими парканами. І скрізь зачинені ворота, і охорона із собаками як телята завбільшки. Тим часом закон твердить, що будь-яке капітальне будівництво на прибережній смузі у зоні до 100 метрів від води суворо заборонене. Та хитромудрі орендарі, серед яких, до речі, немає жодного селянина, плювати хотіли на якісь там закони. Це й спонукало голову ОДА Сергія Тулуба створити спеціальну комісію, яка досконало вивчила ситуацію і розставила всі крапки над «і» відповідно до вимог чинного законодавства.
Рекордсменами у плані порушень виявились Черкаси, Черкаський та Золотоніський райони.
Про результати роботи комісії облдержадміністрації з перевірки дотримання вимог земельного та водного законодавства в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища розповів її голова, перший заступник голови обласної ради Анатолій РИБАК:
— Комісію загальною чисельністю 15 осіб створено за розпорядженням голови ОДА наприкінці березня цього року. До неї входять представники обласної влади, правоохоронних та контролюючих органів, які здійснюють нагляд за додержанням вимог чинного законодавства у сфері використання майна, земельних та водних ресурсів, природоохоронного законодавства, правил містобудування та архітектури. Керують її роботою голова і два заступники. В комісії працюють професіонали. Вони зразу виявляють допущені орендарем порушення. Вони бачать, де самі ж і недопрацювали. Крім того, ми виявили низку законодавчих «гачків», які недобросовісним орендарям дозволяють обходити вимоги закону. Тобто працює схема, за якою такі користувачі узаконюють незаконно збудовані капітальні споруди за допомогою судових рішень. Тепер думаємо над тим, як із цим злом боротись.
— Який результат роботи комісії ви вважаєте найважливішим?
— Упродовж майже трьох місяців роботи комісія створила унікальний документ, якого ще ніколи не було. Йдеться про абсолютно повну базу даних, де зафіксовано всі важливі моменти використання кожної земельної ділянки. Тобто там вказано хто, за яких обставин і за яким рішенням отримав у користування шматок дніпровського берега. Яка площа ділянки. Під розташування якого саме об’єкта її взято. І головне, як її нині використовує орендар. Подумайте тільки, щоб створити цей документ, всім членам комісії довелося забути про вихідні і відпочинок, і своїми двома ногами обійти всі 388 земельних ділянок, що розташовані на узбережжі Кременчуцького водосховища. А його протяжність на Черкащині сягає понад 570 кілометрів. Тепер ми маємо вичерпну інформацію про все, що там відбувається. Я дуже вдячний всім членам комісії та тим посадовим особам, які допомагали нам працювати.
— Які найхарактерніші порушення, що їх допустили орендарі?
— Порушень дуже багато. І вони стосуються земельного і водного кодексів, природоохоронного законодавства і правил містобудування. Наприклад, ситуація з водовідведенням. Практично жоден з маєтків не має нормальної каналізаційної системи, тож усі стоки власники домоволодінь скидають у Дніпро. Мабуть, зайве буде нагадувати про те, що дніпровську воду п’ють не тільки черкасці, а й жителі понад 70 міст України, які розташовані нижче за течією ріки. Та початковим порушенням є те, що всі без винятку маєтки, котеджі й палаци збудовані НЕЗАКОННО. Всі будують, як їм в голову встрелить. Не питають ні в кого і нічого. І це стосується як фізичних, так і юридичних осіб. Потрапляєш на такий об’єкт, дивишся — і чуб дибки стає.
Відповідно до чинного законодавства, у межах захисної смуги, ближче ніж за 100 метрів від води, будь-яке капітальне будівництво заборонене. А там, будь ласка, кількаповерхова «хатка» площею 700-800 квадратних метрів, будинок для гостей, будинок для прислуги, будинок для охорони, «царська» сауна, господарські будівлі і гаражі. Останні взагалі винесені на 30-40 метрів у воду. Та так, що туди не лише катером з Дніпра заїхати можна, а й підводним човном. До речі, із суходолу у «царські села» не пробитись. На заваді паркани, зачинені ворота і пильна охорона. Тож нам доводилось підходити тільки з води на човнах, і лише у супроводі правоохоронців (працівників прокуратури, водної міліції тощо).
— Сподіваюсь, охоронці в комісію не стріляли і собаками не травили?
— На щастя, ні. Бо ніхто не має права перешкоджати роботі комісії. Ми ж перевіряли не приватні володіння. Всупереч тому, що там часто можна бачити вивіски «Приватна власність», насправді то — власність обласної громади. І новоспечені «хазяї» та їхні посіпаки про це знають, а також усвідомлюють міру своєї відповідальності, у разі чого.
— А що тепер зі статусом дачі «Андреєва»?
— Є постанова Вищого Господарського суду на користь обласної ради. На днях на цей об’єкт завітають працівники Державної виконавчої служби, бо за рішенням суду орендарі втратили право на користування майном, і дача знову повертається в обласну комунальну власність, але орендарі не поспішають виконувати постанову суду.
— Країна повинна знати своїх героїв. Тож, повертаючись до теми незаконного капітального будівництва на березі Дніпра, можете назвати хоча б кількох злісних порушників?
— Погоджуюсь. Щоб перечислити всіх порушників, ніякої газети не вистачить. Бо з усіх орендарів лише 30 відсотків ще нічого не порушили, а решта 70 вже такого там наробили… Наприклад, фірма «Агрокаскад» у районі села Свидівок під культурно-оздоровчий центр взяла в оренду 4,6 гектара землі. Але замість тимчасових споруд там вже зведені об’єкти капітального будівництва. Дозволи не надавались.
Далі. ТОВ «Торговий дім «Славія» (Черкаси) отримало в оренду на 49 років близько 30 соток землі під центр тимчасового відпочинку. І там теж маємо капітальне будівництво, дозвіл на яке ніколи і ніким не надавався. Потім — фізична особа Ніна Кушнір взяла 12 соток дніпровського берега під сінокіс. Нині там зведено будинок. Дозвіл не надавався. ТОВ «Казахторгдім» отримав майже гектар під пляж. Однак замість пляжу збудовано дім, знову ж таки, без дозволу. І таких прикладів по Черкасах, Черкаському та Золотоніському районах сотні.
— Комісія виявила багато порушень. І що далі?
— А далі голова обласної державної адміністрації Сергій Тулуб, отримавши висновки комісії, які будуть зроблені вже найближчим часом, звернеться до правоохоронних органів. Словом, будемо вирішувати всі ці питання відповідно до чинного законодавства. Розумію, буде важко. Бо за кожним таким «питанням» стоять інтереси дуже не простих людей, прізвища яких поки не називаємо.
Володимир Лимаренко, «Черкаський край», №49, 30 червня 2011 року