16 березня 2016, 18:35
Тетяна Воронцова, «Нова Молодь Черкащини», №10-11, 16 березня 2016 року
10 березня Черкащина відзначила 155-ту річницю з дня смерті Пророка українського народу Тараса Шевченка. Зранку на Чернечій горі у Каневі зібралось кілька сотень людей, щоб вшанувати Великого Кобзаря.
Головна українська святиня зустріла паломників яскравим сонцем, навдивовижу синім Дніпром, легким вітром і джмелями. І майже кожного відвідувача особисто «перевірив» і «допустив» до могили великий чорний кіт, якого канівчани кличуть просто – господарем гори.
Квіти до могили Шевченка клала трьома «хвилями».
Спочатку – владна делегація на чолі із першим заступником міністра культури Ігорем Ліховим, головою Черкаської ОДА Юрієм Ткаченком, головою облради Олександром Вельбівцем, головою Канівської районної ради Сергієм Геращенком та мером Канева Ігорем Ренькасом.
Потім – головні силовики області, чиновники місцевої мерії та адміністрації.
У третій хвилі були прості канівчани, ветерани АТО, культурно-мистецька еліта містечка разом із народним депутатом VII скликання, письменником Леонідом Даценком.
Щоправда, усіх бажаючих вклонитись Шевченкові було показово мало. Не було учнів шкіл, вочевидь, ніхто не заморочувався із організацією делегацій із районів області, як це було у попередні роки.
Із промовою виступив Ігор Ліховий, який багато років пропрацював директором канівського музею, потім слово надали Юрію Ткаченку.
На терасі владну делегацію зустріли двійко неформалів, що культурно протестували проти будівництва Канівської ГАЕС, яка загрожує знищенням унікальних історико-археологічних пам\'яток Канівщини, та й саму Чернечу гору може поставити під невиправданий ризик.
Потім усі перемістились у музей, де з полегшенням побачили оновлення після «мавзолеїзації» Януковича. Каменюка із вестибюлю зникла, відкривши відвідувачам чорний хрест, викладений на підлозі мармуровою плиткою. Напевне, головна натхненниця реконструкції Людмила Скорик мала якесь пояснення цьому «символізму», одначе сьогодні цей хрест сприйнявся однозначно: хтось ніби думав, що якщо Шевченка хрестом придушить, каменюкою приважить, то дух його спопеліє. Тому всі подумали про одне – треба цей мармур зняти і повернути старий паркет.
Повернулись на вікна вітражі, на стелі відкрили візерункові плити, прибрали мертві гігантські полотнища із портретами, а в зали музейники знову повиносили унікальні експонати, запроторені Скорик у підвали.
Екскурсію провів сам Ліховий, який знає усе про всі експонати музею, його історію та роботу науковців. Загалом у музеї стало легше дихати і він знову почав набувати образу, який омріяв і спроектував Василь Кричевський.
А у хатинці першого наглядача могили нащадки Тараса Григоровича накрили стіл для поминального обіду, приготувавши стародавні українські обрядові страви — пиріжки, коливо, борщ, узвар.
10 березня Черкащина відзначила 155-ту річницю з дня смерті Пророка українського народу Тараса Шевченка. Зранку на Чернечій горі у Каневі зібралось кілька сотень людей, щоб вшанувати Великого Кобзаря.
Головна українська святиня зустріла паломників яскравим сонцем, навдивовижу синім Дніпром, легким вітром і джмелями. І майже кожного відвідувача особисто «перевірив» і «допустив» до могили великий чорний кіт, якого канівчани кличуть просто – господарем гори.
Квіти до могили Шевченка клала трьома «хвилями».
Спочатку – владна делегація на чолі із першим заступником міністра культури Ігорем Ліховим, головою Черкаської ОДА Юрієм Ткаченком, головою облради Олександром Вельбівцем, головою Канівської районної ради Сергієм Геращенком та мером Канева Ігорем Ренькасом.
Потім – головні силовики області, чиновники місцевої мерії та адміністрації.
У третій хвилі були прості канівчани, ветерани АТО, культурно-мистецька еліта містечка разом із народним депутатом VII скликання, письменником Леонідом Даценком.
Щоправда, усіх бажаючих вклонитись Шевченкові було показово мало. Не було учнів шкіл, вочевидь, ніхто не заморочувався із організацією делегацій із районів області, як це було у попередні роки.
Із промовою виступив Ігор Ліховий, який багато років пропрацював директором канівського музею, потім слово надали Юрію Ткаченку.
На терасі владну делегацію зустріли двійко неформалів, що культурно протестували проти будівництва Канівської ГАЕС, яка загрожує знищенням унікальних історико-археологічних пам\'яток Канівщини, та й саму Чернечу гору може поставити під невиправданий ризик.
Потім усі перемістились у музей, де з полегшенням побачили оновлення після «мавзолеїзації» Януковича. Каменюка із вестибюлю зникла, відкривши відвідувачам чорний хрест, викладений на підлозі мармуровою плиткою. Напевне, головна натхненниця реконструкції Людмила Скорик мала якесь пояснення цьому «символізму», одначе сьогодні цей хрест сприйнявся однозначно: хтось ніби думав, що якщо Шевченка хрестом придушить, каменюкою приважить, то дух його спопеліє. Тому всі подумали про одне – треба цей мармур зняти і повернути старий паркет.
Повернулись на вікна вітражі, на стелі відкрили візерункові плити, прибрали мертві гігантські полотнища із портретами, а в зали музейники знову повиносили унікальні експонати, запроторені Скорик у підвали.
Екскурсію провів сам Ліховий, який знає усе про всі експонати музею, його історію та роботу науковців. Загалом у музеї стало легше дихати і він знову почав набувати образу, який омріяв і спроектував Василь Кричевський.
А у хатинці першого наглядача могили нащадки Тараса Григоровича накрили стіл для поминального обіду, приготувавши стародавні українські обрядові страви — пиріжки, коливо, борщ, узвар.