23 квітня 2014, 12:34
Тетяна Калиновська, «Черкаський край», №32-33, 23 квітня 2014 року
Останнє засідання сесії обласної ради засвідчило намагання депутатського корпусу відшукати нові підходи до прийняття важливих рішень. Попри те, що у раді з\'явилися нові обличчя, змінився формат більшості, засідання 17 квітня, що тривало цілий день, так і залишилося відкритим. За коментарем ми звернулися до голови обласної ради Валентини Коваленко.
– Валентино Михайлівно, що змінилося в обласній раді? Начебто і склад ради той же, але засідання уже не ті...
– Змінилися люди. Визрів духовний майдан українців, де вони нарешті усвідомили те, що канули в лету багатовікові приниження простого українця, який важкою працею звик заробляти собі на прожиття, залишатися на самоті з собою, забезпечуючи самотужки власний добробут. Напевне, українці, які звикли жити надіями, наблизилися до межі осмислення своєї долі, за яку треба боротися не тільки словами, бунтом емоцій, а зокрема і фізично, зброєю. Духовно опираючись, люди навчилися чинити фізичний опір. Прийшов той час, коли народ сказав владі «Ні», люди стали готові до кінця стояти за себе, за свою родину, свою Україну.
Насправді, кожна влада з її приходом була тільки декларативною. Змінилося те, що з\'явилося неперебутнє бажання тих, хто приходить сьогодні до влади, показати вперше за історію існування незалежної держави, якими шляхами треба йти, щоби люди їй повірили, щоб влада справді стала народною. Показати суспільству, що є праведні пріоритети, які дають можливість підняти країну з корупційних схем, грабунку, врешті почати для своїх дітей будувати нову державу.
Сьогодні багато людей підходять до нас і кажуть: «Ми вам віримо». І після цього все моє єство прагне довести, що можна виконувати правдиво свою роботу. Такі приклади ми показали і своїм голосуванням у обласній раді, коли люди чекали роками звичайного дозволу на розробку родовищ, щоб добувати питну воду, щоб реалізувати і втілювати важливі проекти для свого ж народу. Вони не могли довго отримати дозволи, тому що мали пройти через певну «касу», кожне питання мало свою ціну…
– Будьмо відвертими: дотепер у депутатському корпусі першу скрипку грала фракція Партії регіонів, яка становила більшість. Хто сьогодні править бал під час прийняття рішень?
– Хоч регіонали здебільшого стали позапартійними, все ж вони становлять більшість у раді. Але і в них відбувається перезавантаження свідомості. Тому зараз твориться кілька депутатських груп. Ми вже бачили приклад творення депутатської групи «Гідність» під керівництвом Любові Майбороди. Але із десяти депутатів троє задекларували на сесії про свій вихід. Працює депутатська фракція Народної партії, а зараз твориться чи не найбільше міжфракційне об\'єднання.
Готуючись до сесії, я взяла участь у засіданнях усіх комісій, поспілкувалася з депутатами. Як голова обласної ради, я позапартійна і позафракційна. Вважаю своїм завданням консолідувати об\'єднання і депутатські групи, не допустити політичних розборок, продемонструвати громадськості спільну роботу депутатського корпусу, який буде давати якісні результати. Якісними я називаю підсумки роботи, коли ми реалізуємо ті рішення, які дають зелену дорогу громадам, можливість відчути підтримку нової влади.
Тим більше сьогодні, коли ми говоримо про початкові кроки щодо впровадження реформи місцевого самоврядування, а перші зміни такої реформи будуть голосуватися у парламенті в травні. Ми демонструємо, що рада є тим єдиним легітимним органом, який насамперед має лобіювати і зреалізовувати інтереси громади. Час гри і корупційних схем вичерпав себе, і не сам по собі, а до цього спонукав народний гнів і народний контроль. Ви ж самі бачите: зараз на пленарних засіданнях сесій присутні усі, хто хоче там бути. Згадайте ще два місяці тому, коли до сесійної зали не могли потрапити навіть народні депутати. Тепер приходять і пересічні громадяни, і представники Правого сектора, і Народної самооборони, і Автомайдану. Люди хочуть контролювати, як проходить сесія. Якщо відверто, то у таких умовах пильного ока громади деякі регіонали почувалися досить некомфортно, а декотрі з депутатів сказали, що за таких умов не будуть приходити на сесію. Та ми провели велику роботу, і ситуація стабілізувалася. Представники громадських утворень довірилися новій раді, й дають можливість попрацювати, себе показати. Але якщо ми щось будемо не так робити, я впевнена на двісті відсотків, що цей же людський контроль нам вкаже на наші недоліки так же жорстко, як і попереднім керівникам.
Моє завдання – продемонструвати черкащанам, що можна робити реальні кроки у подоланні корупційних схем, прийнятті рішень.
– Валентино Михайлівно, ви прагнете до єдності депутатського корпусу, втім голосування у дві спроби й необрання ваших заступників схиляє до думки, що поки що такої єдності немає.
– По-перше, причина в активному перезавантаженні депутатського корпусу. Важливо, що екс-регіонали відчули: панує демократія, а не диктатура, нормальна співпраця. Позафракційна більшість переформатовується, я відчуваю бажання депутатів підтримувати мене як керівника облради, хоч дехто ставиться поки що насторожено.
Але якщо відверто, то є проблеми ще й у фракції «Всеукраїнське об\'єднання «Батьківщина», до якої я донедавна належала. До цієї фракції на момент обрання входили 21 депутат. На жаль, не всі депутати фракції витримали тест на випробування, випробування патріотичністю, людською позицією, гідністю. Хтось собі дозволив, будучи членом партії «Батьківщина», працювати на провладних кандидатів з інших партій, деякі зі своїми амбіціями дозволяли собі висуватися кандидатами у піку своїм колегам по одному й тому ж округу. Комусь запропонували кращу роботу чи посаду. Послідовних батьківщинівців залишилося мало. Я тонко відчуваю цю фальш. Узагалі ж, настала пора серйозної люстрації в рядах обласної організації ВО «Батьківщина». До слова, коли на Черкащину приїжджала лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко, в Холодному Яру я мала вперше за життя з нею приватну розмову. Тоді ми дійшли згоди, що питання люстрації на Черкащині назріло.
Підтвердженням моїх слів показово стали результати виборів заступників голови облради на останній сесії, а краще сказати їх не обрання.
Що стосується конкретних кандидатів, то вони пройшли обговорення Народної ради, яка рекомендувала Михайла Мушієка і Юлію Воєводу. Але належної підтримки під час голосування вони не отримали. Не здобули депутатського визнання в другому турі й інші претенденти – запропоновані мною Наталія Кравцова та Микола Овчаренко. Друге голосування не відбулося тільки тому, що саме частина фракції «ВО «Батьківщина» не підтримала ці кандидатури: їм хотілося б, щоб заступником був Михайло Мушієк. Але знову ж, ви зрозуміли, що це лише частина фракції.
– Якою бачите позицію влади під час президентських перегонів?
– Оскільки волевиявлення народу відбувається насамперед через чесні вибори, головне – щоб ці вибори вперше пройшли прозоро, чесно. Щоб дати громаді можливість проголосувати так, як вона вважає за потрібне. І ще один заклик: щоб ми зараз продемонстрували повну деполітизацію. Тобто щоб не трапилося прикрих випадків, які існували до цього: не заганяти у партії ні директорів шкіл, ні медиків чи інших держслужбовців, якими постійно маніпулювали. Якщо ми випробуємо себе на тест зрілості, демократичності виборів, тоді люди почнуть розуміти нас і повірять нам.
А ще – це тест учасникам виборчих перегонів на витримку. Український народ уже визрів, досяг високої моральності, духовної мужності, тому насамперед політикам ще треба самим дорости до народної свідомості, визріти. Відтак закличне Шевченкове «Борітеся, поборете…» цілком суголосне нашому часові.
Останнє засідання сесії обласної ради засвідчило намагання депутатського корпусу відшукати нові підходи до прийняття важливих рішень. Попри те, що у раді з\'явилися нові обличчя, змінився формат більшості, засідання 17 квітня, що тривало цілий день, так і залишилося відкритим. За коментарем ми звернулися до голови обласної ради Валентини Коваленко.
– Валентино Михайлівно, що змінилося в обласній раді? Начебто і склад ради той же, але засідання уже не ті...
– Змінилися люди. Визрів духовний майдан українців, де вони нарешті усвідомили те, що канули в лету багатовікові приниження простого українця, який важкою працею звик заробляти собі на прожиття, залишатися на самоті з собою, забезпечуючи самотужки власний добробут. Напевне, українці, які звикли жити надіями, наблизилися до межі осмислення своєї долі, за яку треба боротися не тільки словами, бунтом емоцій, а зокрема і фізично, зброєю. Духовно опираючись, люди навчилися чинити фізичний опір. Прийшов той час, коли народ сказав владі «Ні», люди стали готові до кінця стояти за себе, за свою родину, свою Україну.
Насправді, кожна влада з її приходом була тільки декларативною. Змінилося те, що з\'явилося неперебутнє бажання тих, хто приходить сьогодні до влади, показати вперше за історію існування незалежної держави, якими шляхами треба йти, щоби люди їй повірили, щоб влада справді стала народною. Показати суспільству, що є праведні пріоритети, які дають можливість підняти країну з корупційних схем, грабунку, врешті почати для своїх дітей будувати нову державу.
Сьогодні багато людей підходять до нас і кажуть: «Ми вам віримо». І після цього все моє єство прагне довести, що можна виконувати правдиво свою роботу. Такі приклади ми показали і своїм голосуванням у обласній раді, коли люди чекали роками звичайного дозволу на розробку родовищ, щоб добувати питну воду, щоб реалізувати і втілювати важливі проекти для свого ж народу. Вони не могли довго отримати дозволи, тому що мали пройти через певну «касу», кожне питання мало свою ціну…
– Будьмо відвертими: дотепер у депутатському корпусі першу скрипку грала фракція Партії регіонів, яка становила більшість. Хто сьогодні править бал під час прийняття рішень?
– Хоч регіонали здебільшого стали позапартійними, все ж вони становлять більшість у раді. Але і в них відбувається перезавантаження свідомості. Тому зараз твориться кілька депутатських груп. Ми вже бачили приклад творення депутатської групи «Гідність» під керівництвом Любові Майбороди. Але із десяти депутатів троє задекларували на сесії про свій вихід. Працює депутатська фракція Народної партії, а зараз твориться чи не найбільше міжфракційне об\'єднання.
Готуючись до сесії, я взяла участь у засіданнях усіх комісій, поспілкувалася з депутатами. Як голова обласної ради, я позапартійна і позафракційна. Вважаю своїм завданням консолідувати об\'єднання і депутатські групи, не допустити політичних розборок, продемонструвати громадськості спільну роботу депутатського корпусу, який буде давати якісні результати. Якісними я називаю підсумки роботи, коли ми реалізуємо ті рішення, які дають зелену дорогу громадам, можливість відчути підтримку нової влади.
Тим більше сьогодні, коли ми говоримо про початкові кроки щодо впровадження реформи місцевого самоврядування, а перші зміни такої реформи будуть голосуватися у парламенті в травні. Ми демонструємо, що рада є тим єдиним легітимним органом, який насамперед має лобіювати і зреалізовувати інтереси громади. Час гри і корупційних схем вичерпав себе, і не сам по собі, а до цього спонукав народний гнів і народний контроль. Ви ж самі бачите: зараз на пленарних засіданнях сесій присутні усі, хто хоче там бути. Згадайте ще два місяці тому, коли до сесійної зали не могли потрапити навіть народні депутати. Тепер приходять і пересічні громадяни, і представники Правого сектора, і Народної самооборони, і Автомайдану. Люди хочуть контролювати, як проходить сесія. Якщо відверто, то у таких умовах пильного ока громади деякі регіонали почувалися досить некомфортно, а декотрі з депутатів сказали, що за таких умов не будуть приходити на сесію. Та ми провели велику роботу, і ситуація стабілізувалася. Представники громадських утворень довірилися новій раді, й дають можливість попрацювати, себе показати. Але якщо ми щось будемо не так робити, я впевнена на двісті відсотків, що цей же людський контроль нам вкаже на наші недоліки так же жорстко, як і попереднім керівникам.
Моє завдання – продемонструвати черкащанам, що можна робити реальні кроки у подоланні корупційних схем, прийнятті рішень.
– Валентино Михайлівно, ви прагнете до єдності депутатського корпусу, втім голосування у дві спроби й необрання ваших заступників схиляє до думки, що поки що такої єдності немає.
– По-перше, причина в активному перезавантаженні депутатського корпусу. Важливо, що екс-регіонали відчули: панує демократія, а не диктатура, нормальна співпраця. Позафракційна більшість переформатовується, я відчуваю бажання депутатів підтримувати мене як керівника облради, хоч дехто ставиться поки що насторожено.
Але якщо відверто, то є проблеми ще й у фракції «Всеукраїнське об\'єднання «Батьківщина», до якої я донедавна належала. До цієї фракції на момент обрання входили 21 депутат. На жаль, не всі депутати фракції витримали тест на випробування, випробування патріотичністю, людською позицією, гідністю. Хтось собі дозволив, будучи членом партії «Батьківщина», працювати на провладних кандидатів з інших партій, деякі зі своїми амбіціями дозволяли собі висуватися кандидатами у піку своїм колегам по одному й тому ж округу. Комусь запропонували кращу роботу чи посаду. Послідовних батьківщинівців залишилося мало. Я тонко відчуваю цю фальш. Узагалі ж, настала пора серйозної люстрації в рядах обласної організації ВО «Батьківщина». До слова, коли на Черкащину приїжджала лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко, в Холодному Яру я мала вперше за життя з нею приватну розмову. Тоді ми дійшли згоди, що питання люстрації на Черкащині назріло.
Підтвердженням моїх слів показово стали результати виборів заступників голови облради на останній сесії, а краще сказати їх не обрання.
Що стосується конкретних кандидатів, то вони пройшли обговорення Народної ради, яка рекомендувала Михайла Мушієка і Юлію Воєводу. Але належної підтримки під час голосування вони не отримали. Не здобули депутатського визнання в другому турі й інші претенденти – запропоновані мною Наталія Кравцова та Микола Овчаренко. Друге голосування не відбулося тільки тому, що саме частина фракції «ВО «Батьківщина» не підтримала ці кандидатури: їм хотілося б, щоб заступником був Михайло Мушієк. Але знову ж, ви зрозуміли, що це лише частина фракції.
– Якою бачите позицію влади під час президентських перегонів?
– Оскільки волевиявлення народу відбувається насамперед через чесні вибори, головне – щоб ці вибори вперше пройшли прозоро, чесно. Щоб дати громаді можливість проголосувати так, як вона вважає за потрібне. І ще один заклик: щоб ми зараз продемонстрували повну деполітизацію. Тобто щоб не трапилося прикрих випадків, які існували до цього: не заганяти у партії ні директорів шкіл, ні медиків чи інших держслужбовців, якими постійно маніпулювали. Якщо ми випробуємо себе на тест зрілості, демократичності виборів, тоді люди почнуть розуміти нас і повірять нам.
А ще – це тест учасникам виборчих перегонів на витримку. Український народ уже визрів, досяг високої моральності, духовної мужності, тому насамперед політикам ще треба самим дорости до народної свідомості, визріти. Відтак закличне Шевченкове «Борітеся, поборете…» цілком суголосне нашому часові.