17 листопада 2011, 18:06
Напередодні професійного свята аграріїв ми поговорили з головою комісії з питань агропромислового комплексу, соціального розвитку села та земельних відносин обласної ради, Героєм України Геннадієм Бобовим про сучасний стан та перспективи агропромислового комплексу Черкаської області.
— Геннадію Борисовичу, 20 листопада Україна святкує День працівників сільського господарства. Що для Вас означає це свято?
— По-перше, хотів би привітати всіх селян, усіх аграріїв зі святом. Працювати на землі – це великий і тяжкий труд, велика честь і велика відповідальність. Для мене День працівників сільського господарства – це дуже особливе свято. Черкащина – це житниця України, серце агропромислового комплексу нашої держави. Без сільського господарства нашу область не можливо уявити. Хіба це Черкащина без безкраїх ланів, без колосся пшениці, яке хилиться до землі, без родючих чорноземів, аналогів яким немає у світі? Але основа сільського господарства – це, в першу чергу, працелюбні й талановиті люди, серед яких величезна кількість героїв, які здатні на справжній учинок, працюючи на землі за покликанням серця.
В одному селі мені розповіли таку історію. У дев’яностих роках, коли Україною крокувала страшенна криза, невмілий голова колгоспу занапастив господарство так, що не було ані техніки, ані палива, щоб зібрати врожай пшениці. Він почав усе розкрадати, розпродувати, сильно запив, а потім десь пропав із села. Посіяна ж раніше пшениця залишалася в полі. І коли люди зрозуміли, що врожай нема кому збирати і що хліб може пропасти й згнити через безгосподарність та недбалість, літні, а то й зовсім старенькі люди зібралися на вулиці, вийшли на лан і серпами вижали пшеницю. Вони зробили це без будь-якого зиску для себе, не заради слави чи грошей. Вони зібрали врожай, тому що були справжніми хліборобами, справжніми господарями землі, які розуміли, що хліб, який гниє на полі, – це великий гріх. Таким людям потрібно вклонитися. На них тримається наша Батьківщина.
— А що, на Вашу думку, найголовніше сьогодні для розвитку сільського господарства нашої області?
— Найважливіше сьогодні – це відповідальність. Я вважаю, що ми вже пройшли період жорсткої кризи. Порівняно з тими ж 90-ми збільшуються посівні площі під зернові. Почали працювати цукрові заводи, причому підприємства використовують наш вітчизняний буряк, а не заморський сирець. Черкащина повністю забезпечує себе всім необхідним продовольством. Область – лідер у виробництві сільськогосподарської продукції на одну особу. День працівників сільсьского господарства Черкащина святкує з гордістю.
У нас величезний експортний потенціал, який нам ще потрібно вчитися використовувати. Звичайно, проблем море. Але у влади й підприємців сьогодні є можливості для того, щоб вирішувати їх. Переконаний, що завдяки спільній діяльності держави та виробників вдасться відновити тваринництво, збільшити рівень урожайності, перейти на нові технології. Сьогодні це питання часу. Головне, що влада не залишає людей один на один з проблемами й намагається вирішити нагальні питання. Впевнений, що ті перепони для розвитку галузі, які сьогодні існують, нам вдасться подолати. Це питання вирішене. Тепер настав час відповідальності перед людьми й землею.
— Що Ви маєте на увазі?
— Відповідальність у цьому випадку – це створення відповідального земельного законодавства. Земля не має продаватися «за дурничку» іноземним зайдам, чи-то китайцям, чи арабам. Українські чорноземи – це дуже ласий шматок для інших держав. Ніхто не вправі продавати землю так, щоб наші діти та внуки відчували себе чужими на власній Батьківщині.
Час відповідальності – це час розвитку наших сіл та містечок. Для багатьох із них сьогодні підходить визначення – Руїна. Неначе війна пройшла по деяких наших селах. Той, хто не розбудовує їх, не допомагає людям, не створює нові робочі місця, хто мовчки, відвернувшись, проходить повз людське горе й проблеми – той не господарник. У нього немає ні серця, ні розуму, ні душі. Сьогодні інвестиції мають йти не лише в гарне насіння чи розширення виробництва. Інвестицій потребує, в першу чергу, соціальна інфраструктура. І я радий від того, що цього року нам вдалося конкретними справами поліпшити життя не в одній сотні сіл. Наше завдання – створити Черкащину, в якій людям буде приємно й затишно жити. Черкащину, до якої буде повертатися молодь. Повертатися не тільки для того, щоб провідати своїх батьків, але й для того, щоб працювати й розвивати свій рідний край.
Кожному з нас потрібно стати відповідальним і до тих людей, хто все своє життя віддав праці на землі. Той, хто не шанує літніх людей і не допомагає їм, той, хто відмежовується від свого минулого – той не буде мати майбутнього. Тому допомога пенсіонерам має стати першочерговим завданням як для підприємців, так і для влади. Причому ця допомога має бути не на словах, а на ділі.
— А як щодо відповідальності підприємців?
— Соціальна відповідальність, про яку я говорив – це, насамперед, відповідальність бізнесу. Дороги, допомога пенсіонерам, школам, дитячим садочкам, обдарованій молоді – це зона відповідальності дбайливого господарника. Звичайно, це також і шанобливе ставлення до землі. Моя позиція – на Черкащині не повинні працювати ті, хто в гонитві за «дурними грошима» вижимає із землі всі соки соняшником, не дотримуючись правил сівозміни. Не мають права працювати на землі й ті, хто не слідкує за допустимим умістом добрив та забруднює воду. Земля – це головне, що передали нам наші батьки. Це той скарб, який ми маємо передати своїм дітям. Справжній аграрій цінує землю і знає, як потрібно господарювати на ній.
Ще одне вкрай важливе питання – це ціни та рівень соціальних стандартів. Який зиск від гарних урожаїв, якщо люди не зможуть дозволити собі нормально харчуватися? Переконаний, що влада має контролювати ціни й боротися зі спекулянтами-перекупниками, що заробляють на аграріях і споживачах. Крім того, виробникам потрібно постійно вдосконалювати виробництво, щоб зменшити собівартість і таким чином тримати доступні для людей ціни. Це дуже наболіле для України питання, але я вважаю, що його можна вирішити.
— Щоб Ви хотіли побажати працівникам сільського господарства напередодні свята?
— Я хочу привітати всіх справжніх господарів, всіх селян, всіх тих, хто зробив сільське господарство основою свого життя. Люди, які господарюють на землі, знають ціну хліба. Я хочу подякувати всім, хто своїми мозолястими руками, своєю нелегкою працею кожен день створює і підтримує економічну незалежність держави. Тим, хто, незважаючи на складні фінансово-економічні умови, продовжує переможно трудитися на рідній землі. Прийміть щирі вітання, герої нашого часу!
Окрема подяка й привітання всім пенсіонерам – тим, хто все своє життя віддав звитяжній та героїчній праці, піднімаючи агропромисловий комплекс після війни, розбудовуючи його в подальший період. Низький уклін всім Людям з великої літери, які присвятили своє життя цій благородній справі!
Хочеться побажати всім працівникам сільського господарства міцного здоров’я, благополуччя й щастя, а також стабільного процвітання галузі. Нехай ниви колосяться щедрими врожаями, а в домівках будуть лад, достаток і радість! Зі святом!
Сергій Веліжанський, «Нова доба», №93, 17 листопада 2011 року
— Геннадію Борисовичу, 20 листопада Україна святкує День працівників сільського господарства. Що для Вас означає це свято?
— По-перше, хотів би привітати всіх селян, усіх аграріїв зі святом. Працювати на землі – це великий і тяжкий труд, велика честь і велика відповідальність. Для мене День працівників сільського господарства – це дуже особливе свято. Черкащина – це житниця України, серце агропромислового комплексу нашої держави. Без сільського господарства нашу область не можливо уявити. Хіба це Черкащина без безкраїх ланів, без колосся пшениці, яке хилиться до землі, без родючих чорноземів, аналогів яким немає у світі? Але основа сільського господарства – це, в першу чергу, працелюбні й талановиті люди, серед яких величезна кількість героїв, які здатні на справжній учинок, працюючи на землі за покликанням серця.
В одному селі мені розповіли таку історію. У дев’яностих роках, коли Україною крокувала страшенна криза, невмілий голова колгоспу занапастив господарство так, що не було ані техніки, ані палива, щоб зібрати врожай пшениці. Він почав усе розкрадати, розпродувати, сильно запив, а потім десь пропав із села. Посіяна ж раніше пшениця залишалася в полі. І коли люди зрозуміли, що врожай нема кому збирати і що хліб може пропасти й згнити через безгосподарність та недбалість, літні, а то й зовсім старенькі люди зібралися на вулиці, вийшли на лан і серпами вижали пшеницю. Вони зробили це без будь-якого зиску для себе, не заради слави чи грошей. Вони зібрали врожай, тому що були справжніми хліборобами, справжніми господарями землі, які розуміли, що хліб, який гниє на полі, – це великий гріх. Таким людям потрібно вклонитися. На них тримається наша Батьківщина.
— А що, на Вашу думку, найголовніше сьогодні для розвитку сільського господарства нашої області?
— Найважливіше сьогодні – це відповідальність. Я вважаю, що ми вже пройшли період жорсткої кризи. Порівняно з тими ж 90-ми збільшуються посівні площі під зернові. Почали працювати цукрові заводи, причому підприємства використовують наш вітчизняний буряк, а не заморський сирець. Черкащина повністю забезпечує себе всім необхідним продовольством. Область – лідер у виробництві сільськогосподарської продукції на одну особу. День працівників сільсьского господарства Черкащина святкує з гордістю.
У нас величезний експортний потенціал, який нам ще потрібно вчитися використовувати. Звичайно, проблем море. Але у влади й підприємців сьогодні є можливості для того, щоб вирішувати їх. Переконаний, що завдяки спільній діяльності держави та виробників вдасться відновити тваринництво, збільшити рівень урожайності, перейти на нові технології. Сьогодні це питання часу. Головне, що влада не залишає людей один на один з проблемами й намагається вирішити нагальні питання. Впевнений, що ті перепони для розвитку галузі, які сьогодні існують, нам вдасться подолати. Це питання вирішене. Тепер настав час відповідальності перед людьми й землею.
— Що Ви маєте на увазі?
— Відповідальність у цьому випадку – це створення відповідального земельного законодавства. Земля не має продаватися «за дурничку» іноземним зайдам, чи-то китайцям, чи арабам. Українські чорноземи – це дуже ласий шматок для інших держав. Ніхто не вправі продавати землю так, щоб наші діти та внуки відчували себе чужими на власній Батьківщині.
Час відповідальності – це час розвитку наших сіл та містечок. Для багатьох із них сьогодні підходить визначення – Руїна. Неначе війна пройшла по деяких наших селах. Той, хто не розбудовує їх, не допомагає людям, не створює нові робочі місця, хто мовчки, відвернувшись, проходить повз людське горе й проблеми – той не господарник. У нього немає ні серця, ні розуму, ні душі. Сьогодні інвестиції мають йти не лише в гарне насіння чи розширення виробництва. Інвестицій потребує, в першу чергу, соціальна інфраструктура. І я радий від того, що цього року нам вдалося конкретними справами поліпшити життя не в одній сотні сіл. Наше завдання – створити Черкащину, в якій людям буде приємно й затишно жити. Черкащину, до якої буде повертатися молодь. Повертатися не тільки для того, щоб провідати своїх батьків, але й для того, щоб працювати й розвивати свій рідний край.
Кожному з нас потрібно стати відповідальним і до тих людей, хто все своє життя віддав праці на землі. Той, хто не шанує літніх людей і не допомагає їм, той, хто відмежовується від свого минулого – той не буде мати майбутнього. Тому допомога пенсіонерам має стати першочерговим завданням як для підприємців, так і для влади. Причому ця допомога має бути не на словах, а на ділі.
— А як щодо відповідальності підприємців?
— Соціальна відповідальність, про яку я говорив – це, насамперед, відповідальність бізнесу. Дороги, допомога пенсіонерам, школам, дитячим садочкам, обдарованій молоді – це зона відповідальності дбайливого господарника. Звичайно, це також і шанобливе ставлення до землі. Моя позиція – на Черкащині не повинні працювати ті, хто в гонитві за «дурними грошима» вижимає із землі всі соки соняшником, не дотримуючись правил сівозміни. Не мають права працювати на землі й ті, хто не слідкує за допустимим умістом добрив та забруднює воду. Земля – це головне, що передали нам наші батьки. Це той скарб, який ми маємо передати своїм дітям. Справжній аграрій цінує землю і знає, як потрібно господарювати на ній.
Ще одне вкрай важливе питання – це ціни та рівень соціальних стандартів. Який зиск від гарних урожаїв, якщо люди не зможуть дозволити собі нормально харчуватися? Переконаний, що влада має контролювати ціни й боротися зі спекулянтами-перекупниками, що заробляють на аграріях і споживачах. Крім того, виробникам потрібно постійно вдосконалювати виробництво, щоб зменшити собівартість і таким чином тримати доступні для людей ціни. Це дуже наболіле для України питання, але я вважаю, що його можна вирішити.
— Щоб Ви хотіли побажати працівникам сільського господарства напередодні свята?
— Я хочу привітати всіх справжніх господарів, всіх селян, всіх тих, хто зробив сільське господарство основою свого життя. Люди, які господарюють на землі, знають ціну хліба. Я хочу подякувати всім, хто своїми мозолястими руками, своєю нелегкою працею кожен день створює і підтримує економічну незалежність держави. Тим, хто, незважаючи на складні фінансово-економічні умови, продовжує переможно трудитися на рідній землі. Прийміть щирі вітання, герої нашого часу!
Окрема подяка й привітання всім пенсіонерам – тим, хто все своє життя віддав звитяжній та героїчній праці, піднімаючи агропромисловий комплекс після війни, розбудовуючи його в подальший період. Низький уклін всім Людям з великої літери, які присвятили своє життя цій благородній справі!
Хочеться побажати всім працівникам сільського господарства міцного здоров’я, благополуччя й щастя, а також стабільного процвітання галузі. Нехай ниви колосяться щедрими врожаями, а в домівках будуть лад, достаток і радість! Зі святом!
Сергій Веліжанський, «Нова доба», №93, 17 листопада 2011 року