05 грудня 2014, 14:26
Валентина Гавришкевич, «Черкаський край», № 98, 5 грудня 2014 року
Розмова з депутатом обласної ради, директором Золотоніського маслоробного комбінату Владиславом Віталійовичем Кулінічем мимоволі почалася зі свіжих добрих новин. До нього, як до депутата обласної ради, днями звернулися золотоніські хлопці-артилеристи зі 128-ої гірсько-піхотної бригади, розташованої під Дебальцевим, і попросили допомогти придбати тосол для танків та іншої військової техніки. Можливо, цей факт пройшов би непоміченим, але земляки дякували за те, що відразу відгукнулися й виділили кошти на тосол, без якого б техніка не їздила…
Це хоч і недавній, але рядовий факт, — коментує Владислав Кулініч. — Бійцям АТО купували амуніцію й надавали допомогу продуктами свого виробництва, передавали через волонтерів зібрані колективом кошти, теплі речі й продукти. Зараз такі справи переросли в обов’язок кожного — допомагати армії. А наш колектив не забуває про допомогу навчальним закладам, медицині, людям. Місту й району. Започатковано по два щорічні футбольні турніри серед золотоніських шкіл, що вже стали традиційними. Цієї осені футбольний турнір навіть переріс у міжрайонний, бо до змагань долучилась моя рідна Іркліївська школа з Чорнобаївського району (там, до речі, вже традиційно проводяться змагання з настільного тенісу). З таким підходом — тільки з недавніх добрих справ набрався б чималий список. Але не вважаю це ні героїзмом, ні чимось винятковим, а своїм обов’язком. Колись мені не раз казали батько й мати: чуй те, що про тебе скажуть люди. Хотів би, щоб про мене судили по ділах.
— Це у вас перша каденція депутатом обласної ради?
— Так, працюю в постійній комісії з питань підприємництва (досить довга назва комісії, її очолює Оксана Криницька), беру участь у засіданнях, вирішенні конкретних питань. Але я не політик, а виробничник. Вважаю основою всього економіку, а вже потім існує й політика. Хоча в теперішні часи аж занадто багато політичної піни. Нам би в ній не втонути й Україну не втопити. «Ура-патріотизм» не приніс нічого хорошого. Бо стукати себе в груди і клястися в патріотизмі — щонайменше, непереконливо. А скільки депутатів, хто вміє й не вміє говорити, хто має й не має на це права, рвуться до трибун і займаються популізмом. Себе б запитали: а що я зробив для того, щоб було краще. Або скільки податків заплатив державі — відповідь на оце питання я вважав би основною, тестом на наявність патріотизму.
— Щодо податків, то Золотоніський маслоробний комбінат — один із бюджетоформуючих підприємств для Золотоноші, а також важливий платник податків до держбюджету.
— Складна нині ситуація. Ось уже півроку. Зменшився ринок реалізації продукції та триває пошук нових ринків збуту, навіть пошук нових напрямків виробництва. Зменшились об’єми виробництва майже наполовину порівняно з минулим роком. Війна не тільки на Сході, ми тут відчуваємо її дихання й мусимо тримати оборону. Наш маслокомбінат 90% своїх сирів відправляв на експорт, із втратою важливих ринків збуту змушені переключитись на внутрішній ринок. Хоча продовжуємо свою продукцію експортувати у 22 країни світу. А в світі немає нічого стабільного — змінилася кон’юнктура цін, стали падати ціни на готову продукцію. Уряди багатьох країн компенсують своїм виробникам навіть частину втраченого прибутку. В нас за нинішніх обставин країна не може собі цього дозволити.
— Але ж при тому ви можете похвалитися й гарними новинами: на Золотоніському маслокомбінаті побувала європейська комісія й зробила висновок, що ваша продукція відповідає світовому рівню вимог.
— І підбір спеціалістів, і постійні навчання, і проходження сертифікацій посприяли, що рівень підприємства високий. Але комісія записала п’ять за¬уважень до держави Україна, які вона має виправити заради продовольчої безпеки населення, аж тоді буде дозволено нашій державі поставляти продукцію на міжнародний ринок. Звісно, не всім, якомусь десятку підприємств присвоять такий номер. Не приховую, хотілось би в той десяток потрапити.
— У вас 30-річний досвід роботи постійно на одному підприємстві, половина з цього відрізку — директором комбінату, який вам уже двічі доводилось рятувати. На часі — третій складний етап, зумовлений зовнішніми причинами. У людини з великим життєвим і виробничим досвідом, до чиєї авторитетної думки прислухаються й нею дорожать, хочу спитати: які у вас є рецепти порятунку?
— Наша політика — це підйом економіки. Я б навіть запровадив табу на популізм. Потрібно, по-перше, щоб працювали економічні закони. По-друге, щоб взагалі працювали закони, тобто правова система зобов’язувала нести відповідальність за дії й слова. Це найперше. І цим не відкрию Америку.
Розмова з депутатом обласної ради, директором Золотоніського маслоробного комбінату Владиславом Віталійовичем Кулінічем мимоволі почалася зі свіжих добрих новин. До нього, як до депутата обласної ради, днями звернулися золотоніські хлопці-артилеристи зі 128-ої гірсько-піхотної бригади, розташованої під Дебальцевим, і попросили допомогти придбати тосол для танків та іншої військової техніки. Можливо, цей факт пройшов би непоміченим, але земляки дякували за те, що відразу відгукнулися й виділили кошти на тосол, без якого б техніка не їздила…
Це хоч і недавній, але рядовий факт, — коментує Владислав Кулініч. — Бійцям АТО купували амуніцію й надавали допомогу продуктами свого виробництва, передавали через волонтерів зібрані колективом кошти, теплі речі й продукти. Зараз такі справи переросли в обов’язок кожного — допомагати армії. А наш колектив не забуває про допомогу навчальним закладам, медицині, людям. Місту й району. Започатковано по два щорічні футбольні турніри серед золотоніських шкіл, що вже стали традиційними. Цієї осені футбольний турнір навіть переріс у міжрайонний, бо до змагань долучилась моя рідна Іркліївська школа з Чорнобаївського району (там, до речі, вже традиційно проводяться змагання з настільного тенісу). З таким підходом — тільки з недавніх добрих справ набрався б чималий список. Але не вважаю це ні героїзмом, ні чимось винятковим, а своїм обов’язком. Колись мені не раз казали батько й мати: чуй те, що про тебе скажуть люди. Хотів би, щоб про мене судили по ділах.
— Це у вас перша каденція депутатом обласної ради?
— Так, працюю в постійній комісії з питань підприємництва (досить довга назва комісії, її очолює Оксана Криницька), беру участь у засіданнях, вирішенні конкретних питань. Але я не політик, а виробничник. Вважаю основою всього економіку, а вже потім існує й політика. Хоча в теперішні часи аж занадто багато політичної піни. Нам би в ній не втонути й Україну не втопити. «Ура-патріотизм» не приніс нічого хорошого. Бо стукати себе в груди і клястися в патріотизмі — щонайменше, непереконливо. А скільки депутатів, хто вміє й не вміє говорити, хто має й не має на це права, рвуться до трибун і займаються популізмом. Себе б запитали: а що я зробив для того, щоб було краще. Або скільки податків заплатив державі — відповідь на оце питання я вважав би основною, тестом на наявність патріотизму.
— Щодо податків, то Золотоніський маслоробний комбінат — один із бюджетоформуючих підприємств для Золотоноші, а також важливий платник податків до держбюджету.
— Складна нині ситуація. Ось уже півроку. Зменшився ринок реалізації продукції та триває пошук нових ринків збуту, навіть пошук нових напрямків виробництва. Зменшились об’єми виробництва майже наполовину порівняно з минулим роком. Війна не тільки на Сході, ми тут відчуваємо її дихання й мусимо тримати оборону. Наш маслокомбінат 90% своїх сирів відправляв на експорт, із втратою важливих ринків збуту змушені переключитись на внутрішній ринок. Хоча продовжуємо свою продукцію експортувати у 22 країни світу. А в світі немає нічого стабільного — змінилася кон’юнктура цін, стали падати ціни на готову продукцію. Уряди багатьох країн компенсують своїм виробникам навіть частину втраченого прибутку. В нас за нинішніх обставин країна не може собі цього дозволити.
— Але ж при тому ви можете похвалитися й гарними новинами: на Золотоніському маслокомбінаті побувала європейська комісія й зробила висновок, що ваша продукція відповідає світовому рівню вимог.
— І підбір спеціалістів, і постійні навчання, і проходження сертифікацій посприяли, що рівень підприємства високий. Але комісія записала п’ять за¬уважень до держави Україна, які вона має виправити заради продовольчої безпеки населення, аж тоді буде дозволено нашій державі поставляти продукцію на міжнародний ринок. Звісно, не всім, якомусь десятку підприємств присвоять такий номер. Не приховую, хотілось би в той десяток потрапити.
— У вас 30-річний досвід роботи постійно на одному підприємстві, половина з цього відрізку — директором комбінату, який вам уже двічі доводилось рятувати. На часі — третій складний етап, зумовлений зовнішніми причинами. У людини з великим життєвим і виробничим досвідом, до чиєї авторитетної думки прислухаються й нею дорожать, хочу спитати: які у вас є рецепти порятунку?
— Наша політика — це підйом економіки. Я б навіть запровадив табу на популізм. Потрібно, по-перше, щоб працювали економічні закони. По-друге, щоб взагалі працювали закони, тобто правова система зобов’язувала нести відповідальність за дії й слова. Це найперше. І цим не відкрию Америку.