У черкаських дібров – хороші перспективи

28 березня 2013, 11:18
Світлана Соболь, «Нова Доба», № 23, 28 березня 2013 року

Лісівники Черкащини звітують: щорічно площі но­вих насаджень лісу перевищують площі зрубів. От і цієї весни планується створити 1 600 га нових лісів, хоча й ця цифра не є остаточною – протягом року вона може суттєво зрости. Домінують на Черкащині соснові ліси, але не забувають лісівники й про інші породи. Приміром, тільки дуба звичайного з 2004 року на Смілянщині посаджено 762 га. Щоб забезпечити себе насіннєвим матеріалом, лише торік у черкаських лісгоспах заготовили 46 т жолудів.

Якщо вирощувати діброви традиційним способом, то для посадки 1 гектара дубів треба використати не менше 45 кілограмів жолудів, – розповідає депутат обласної ради Юрій Сегеда, директор ДП «Смілянський лісгосп». – Тобто в землю треба кинути близько 9 тисяч насінинок! Але є значно економніша технологія. Якщо її застосовувати, то на 1 гектар буде потрібно лише 1 200 жолудів.

У Смілянському лісгоспі добре освоїли цю технологію. У Будянському лісництві розташовано єдиний в області (й один із небагатьох в Україні) лісорозсадник на щебеневій основі. Решта розсадників традиційно вирощують сіянці дуба у ґрунті, що потребує постійного спушування. Тут же родючу суміш ґрунту перемішано з щебенем, що дозволяє забути про спушування, а зрошувальна система забезпечує необхідну вологість. В осінньо-зимовий період кожен жолудь, попередньо перевірений на схожість, закладається в окре­мий пакет. Навесні жолуді проростають, їх відсортовують і пересаджують.

– Гарний сіянець дуба має досягти 60-70 сантиметрів. Та головне не це. Для дуба найважливіше сформувати гарну кореневу систему, причому не стрижневу, а мичкувату. Наша технологія саме на це й спрямована: в кожному пакеті формується повноцінна розгалужена коренева система, – роз\'яснює Юрій Юрійович. – Наші майстри доглядають, без перебільшення, за кожним паро­стком. Окрім усього іншого, ретельний догляд передбачає й обробку фунту від головного ворога сіянця дуба – мучнистої роси. Як наслідок, ми маємо 100-відсоткове при приживлення кожного висадженого сіянця.

У лісгоспі чекають на перше весняне тепло. Наразі сіянці краще не чіпати: заморозки понад 10 градусів «вижимають», за термінологією лісників, сіянець, і він може загинути. Але вже з перших днів квітня тут планують розширювати площі під посадку дубів. Тільки в Будянському розсаднику приготовано для висадки близько 160 тис саджанців.

– Зараз нам потрібно сіянців стільки, щоб засадити 100 гектарів земель у Смілянському, Будянському та Городищенському лісництвах. Лишки можемо реалізувати, – говорить пан Сегеда. – Наші сіянці не хворіють, не витрачають сили й час на відновлення у новому середовищі. За 5-6 років вони сягають до 4 метрів висоти.

Лісівники демонструють ділянки з дво- і десятирічними дубовими насадженнями. Дворічні дубочки ще будуть прополювати працівники лісництв, щоб молоді деревця не задушили чагарникові породи, що виростають самі. А от десятирічні мають вигляд дуже міцних, достатньо високих дерев, яким уже навряд чи щось може зашкодити.

У заготівлі лісового насіння лісівникам активно допомагають школярі. Діти, які навчаються у шкільних лісництвах, торік заготовили 1,5 т жолудів. Наприклад, у Смілянському шкільному лісництві зараз навчаються 26 учнів. Взимку більшість занять – теоретичні, але діти запевняють – цікаві, бо йдеться на них і про Червону книгу України, і про проект озеленення рідної школи. І хоча має шкільне лісництво навіть власні парники, проте все одно діти чекають весни, щоб вирушити на посадку справжнього лісу.

– У квітні будемо садити сосни. Це не вперше, ми вже вміємо вправлятися з мечем Колесова, – говорить 13-річна Віка, учениця 7 класу. – Ліс люблять усі, та дорослим на нього частенько не вистачає часу за їхніми повсякденними клопотами. Тож ліс – у руках дітей, тобто в наших.

Усього в Черкаській об­ласті, за словами Юрія Кошина, начальника Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, протягом поточного року буде посадженої 100 га дуба звичайного.

– Можемо посадити й більше, – запевняє Юрій Андрійович, – у нас просто не вистачає вільних площ.