Депутат обласної ради, директор ТОВ «НВФ» «Урожай» на Черкащині Олександр Воскобойнік взяв участь у програмі «Актуально з Волошиним». В інтерв’ю він відповів на найактуальніші питання щодо посівної на Черкащині, а також розповів, чи вистачить українцям продуктів харчування.
Чи будуть українці голодувати?
- Ні. Ми голодними не будемо це точно. До того ж перехідних залишків, яких сьогодні достатньо в Україні, вистачить і українцям, і тим країнам, які найбільше його потребують.
Як відбувається посівна?
- Зробили вже багато. Закрили вологу, внесли всі добрива, вирівняли ґрунт, посіяли яру пшеницю. Це той сегмент, який раніше був дещо менший у площах. Сьогодні пішли на посів ярої пшениці. Я знаю багато моїх колег, які ще планують сіяти гречку. Тобто поступово відмовляються від посіву високоврожайних експортних культур, приміром, кукурудзи. В сучасних умовах її буде важко експортувати, адже в нас заблоковані порти, а залізницею можна лише невеликий відсоток вивезти.
В полях робота кипить. Ми маємо можливість працювати так, як цього вимагає виробництво, але при цьому взаємодіємо із військовою владою. Деталі не розголошуватиму, лише скажу, що працюємо так, як раніше на 90-95%. Щодо погоди, то вона не заважає і не сприяє. Минулого тижня температура становила +20/22 градуси й уже б мали сіяти, однак вирішили не поспішати. От нещодавно вночі випав сніг і температура вже опустилася до -2/4 градусів, тому ми не сіяли ті культури, які досить погано реагують на холоди.
Олександр Воскобойнік / джерело: Фейсбук
Як змінилися посівні площі?
- Замість кукурудзи сміємо сою, яру пшеницю та інші культури, які сьогодні потрібні, щоб годувати людей.
Чи є держзамовлення і вказівки “зверху”, які культури необхідні?
- Сьогодні держзамовлення як такого нема, однак ми тісно співпрацюємо з Міністерством аграрного розвитку. Для аграріїв надають пільгові кредити, є розуміння в експорті, зараз говоримо саме в таких діапазонах. Додам, що конкретні вказівки що і в яких кількостях сіяти держава і не може дати. Просто вже були внесені добрива, закуплене насіння, розроблена технологія. Та й кожен має на свою землю стратегію на наступні 5 років і під неї закуповується техніка. Тому так оперативно все максимально змінити нерентабельно. Звісно що вносимо коригування, але не масштабні.
Чи вистачає добрив?
- Чогось вистачає, дещо закуповуємо. Ми частково перейшли на українське насіння та засоби захисту. Життя змушує перелаштовуватися, але ми впевнені, що результат буде хороший. Щодо запчастин, то із закордонною технікою проблем немає. Логістику вже налаштували.
Які прогнози по урожайності?
- Важко зараз сказати. Позитивно, що на вихідних були опади. Це те, що ми чекали. Адже, якщо говорити про землі, які обробляє наше підприємство, то не доотримали 40 мм опадів. Якщо норма 150 мм, то ми мали 80-90 в середньому.
Який обсяг продукції ви виробляєте?
- Ми експортуємо не сировину, а готову продукцію. Думаю, що тут будемо у виграші. Життя все-таки нас поверне до переробки. Те, про що ми так довго говоримо, зараз може бути втілене. Європа хоче працювати з нашим експортом, але нам зараз важко цю продукцію поставити туди. Приміром, «Урожай» працює з різними країнами, зокрема з тими, що розташовані далеко на сході, тому розблокування портів сьогодні дуже потрібне.
Говорячи про дипломатичний фронт, чи вплине на нашу користь той факт, що через розв’язану рф війну ми не можемо експортувати звичні обсяги продукції до країн, які цього потребують?
- Це один із контраргументів на нашу користь. Якщо їм не вистачатиме продовольства, аби прогодувати своїх людей, то це їх більше спонукатиме до рішучих дій, ніж те, що в нас їздять ворожі танки і літають ракети. Ми годуємо не лише Європу, а й країни, що розташовані набагато віддаленіше, при цьому альтернативних ринків отримання продукції практично немає.
Чи вистачає робочої сили?
- На нашому підприємстві з початку війни не було такого дня, щоб ми не працювали. Я пропонував людям в перші дні залишитися вдома, але за кілька годин мене закидали зверненнями працівники, які хочуть працювати й не сидіти вдома. Тому підприємство не зупинялося. А якщо говорити про тваринництво, то ці процеси взагалі неможливо зупинити. Як можна не нагодувати або не видоїти корів. Щодо зменшення кількості працівників, то кількох механізаторів призвали до війська. Але ми до цього ставимося з розумінням. Є й ті, хто пішов добровольцями, тому ми за ними зберігаємо фонд заробітної плати і виплачуємо. Є багато внутрішньо переміщених осіб в області і подекуди беремо їх на роботу.
Чи допомагаєте фронту?
- Однозначно так і всім, чим можемо.
Важко бачити й усвідомлювати, які звірства вчинили окупанти на наших територіях. Однак ми сьогодні згуртувалися. Я бачу, як люди проходять для підготовки гуманітарних вантажів постраждалим чи нашим захисникам і бажають просто допомогти без жодної винагороди. Я вірю, що ми переможемо.