Головні віхи конституційного процесу української історії відображено на виставці у краєзнавчому музеї
З нагоди 24-ої річниці ухвалення Основного Закону України обласний краєзнавчий музей представляє виставку, що репрезентує головні віхи конституційного процесу української історії.
Історія української конституції нараховує близько 300 років. 16 квітня 1710 р. у м. Бендери (нині – Республіка Молдова) між козацькою старшиною та гетьманом Пилипом Орликом було укладено договір «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького» (Конституція Пилипа Орлика). Це перша в Європі конституція, яка обґрунтувала право України на незалежність і проголошувала демократичні свободи. Вона складалася з преамбули та 16 статей.
У період Української національної революції 1917–1921 рр. з’явилися багато конституційних актів, серед яких найбільше значення мала Конституція Української Народної Республіки – «Статут про Державний устрій, права і вільності УНР», яка була прийнята Центральною Радою 29 квітня 1918 р. Конституція наголошувала, що вся влада «походить від народу», а її верховним органом мають стати Всенародні збори. Вона утверджувала принцип верховенства парламенту, тобто парламентську республіку, проте не розкривала питань власності, кордонів, мови та державної символіки.
У підготовці альтернативних конституційних проектів активну участь брали уродженці Черкащини А.І. Яковлів та С.П. Шелухін.
За радянського часу діяли Конституції 1919, 1929, 1937 та 1978 років.
28 червня 1996 р. Верховною Радою України була ухвалена Конституція України. Головою Тимчасової спеціальної комісії з опрацювання проекту Конституції України був обраний депутат від Придніпровського виборчого округу № 418 м. Черкаси Михайло Дмитрович Сирота (1956–2008). В Основному Законі зафіксовано, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.
Ознайомитися з виставкою щодо української історії конституційного процесу та його творців можна у найближчі дні, завітавши до краєзнавчого музею.